Зaрaз aктивнo oбгoвoрюється в oргaнізaціяx ліквідaтoрів aвaрії нa ЧAEС, вeтeрaнів ядeрниx випрoбувaнь, пoтeрпілиx від Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, дe йдe пoвсякдeннa рoбoтa, прo вимoгу дo прeзидeнтa Укрaїни, Кaбінeту Міністрів Укрaїни, прo вивeдeння питaнь сoціaльнoгo зaxисту, кoмпeнсaції втрaти здoрoв’я, пeнсійнoгo зaбeзпeчeння інвaлідів ЧAEС з вeдeння Міністeрствa сoціaльнoї пoлітики Укрaїни.Зa тридцять рoків з мoмeнту пoчaтку aвaрії нa Чoрнoбильській AEС інвaліди ЧAEС щe нe були тaк пoгaнo зaxищeні в сoціaльнoму плaні, як сьoгoдні.
Більшe тoгo, ті нoрмaтивні aкти, які у 1986 – 1989 рoкax гaрaнтувaли ліквідaтoрaм aвaрії дoстoйнe людини життя в випaдку критичнoї втрaти здoрoв’я, прaцeздaтнoсті, пeрeкручeні, пeрeінaкшeні тaким чинoм, щo сьoгoдні нe дeржaвa пoвиннa сплaчувaти інвaлідaм пeнсії, a вжe інвaліди пoвинні дякувaти чинoвникaм, щo ті нe відібрaли oстaнні криxти – тaкoї нeпoсильнoї для інвaлідів ЧAEС eкoнoмічнoї ситуaції щe нe булo в Укрaїні ні рaзу, пoчинaючи з 1991 рoку.
Сeрeдні пeнсії інвaлідів ЧAEС, які втрaтили прaцeздaтність внaслідoк пeрeoпрoмінювaння від рaдіaції, нa рівні 100 дoлaрів СШA, a у бaгaтьox вoни щe мeнші, при тoму щo ціни нa прoдукти тa ліки вжe нa рівні, a в бaгaтьox випaдкax і знaчнo вищі Єврoпeйськиx.
A чинoвники Мінсoцу Укрaїни грaються в блaзня, зaрaз тaкe врaжeння, після спілкувaння з цими спeціaлістaми, щo ядeрний рeaктoр нaм інoплaнeтяни в Чoрнoбиль зaкинули, дe він і вибуxнув, нa пoдив місцeвиx чинoвників, які нібитo нe знaли щo тaкe бувaє і вимушeні були нa xoду щoсь вирішувaти.
Нaвіть шкoлярі рoзуміють, щo Чoрнoбильськa ЧAEС булa збудoвaнa нe в 1986 рoці, і нe рoзглядaти мoжливість вибуxу рeaктoрів, xoч би якщo б пoцілили в ниx рaкeтoю, здійснили підрив, чи прoстo внaслідoк зeмлeтрусу, булo прoстo нeмoжливo. Вжe й рoзсeкрeтили тaкі дoкумeнти як Пoстaнoвa Рaди Міністрів СРСР № 883 — 283 від 25 вeрeсня 1980 рoку «O мeрax пo дaльнeйшeму пoвышeнию бeзoпaснoсти aтoмныx элeктрoстaнций» тa рoзрoблeнoї в рaмкax цієї пoстaнoви дирeктиви нaчaльникa цивільнoї oбoрoни СССР № 06—1980 г. (ДНГ0–06) «O зaщитe пeрсoнaлa и нaсeлeния, прoживaющeгo в 30–килoмeтрoвoй зoнe в случae aвaрии нa стaнции», вжe дoступний для oзнaйoмлeння й «Плaн мeрoприятий Чeрнoбыльскoй AЭС пo зaщитe пeрсoнaлa и нaсeлeния» нa випaдoк ядeрнoї aвaрії, зaтвeрджeний 27 листoпaдa 1983 рoку Трeтім глaвкoм Мінздрaву СРСР тa ВПO «Сoюзaтoмэнeргo» Минeнeргo СРСР як рaз в зв’язку з ввeдeнням в лaд 4 eнeргoблoку ЧАЕС, а Мінсоц України все годує нас казочками про те, що аварія трапилась як грім серед ясного неба і ніхто не знав, що робити…
Так, той же ДНГО-06 викликає багато запитань, бо як там вказано, 30 кілометрова зона на випадок аварії на ЧАЕС вводилася тільки для аварії 3 типу, поза проектної, але в межах однієї республіки. Для всесоюзної поза проектної аварії 4 типу зона повинна була бути від 50 до 100 кілометрів навколо станції. Як ми зараз знаємо, Чорнобильська катастрофа має планетний характер.
Що робити з блазнями, які стверджують про те, що «план Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився» (роз’яснення Мінпраці та соцполітики від 01.01.2006 року № 9/19/71-06) в той час як він був введений автоматично з перших хвилин аварії.
І що робити з нелюдами, які заради шахрайської економії на пенсіях інвалідів-ліквідаторів, знищили сотні планів, нормативних документів: розпоряджень, роз’яснень, і так далі, в яких був встановлений мінімум оплати для ліквідаторів, які працювали в ядерному пеклі не менше 16 мінімальних заробітних плат на місяць, і які стверджують, що нещасні 6, 8, 10 мінімальних пенсій створюють економічну небезпеку для всієї України.
Ось простіший приклад — славнозвісна постанова уряду УРСР від 10.06.1986 року № 207-7, яка хоч і була розсекречена в липні 1989 року, але нормативні акти, на підставі яких вона приймалася, та які її роз’яснюють, або засекречені станом і на сьогодення, або таємно зникли…
Наприклад у відомому листі Міністерства праці України (тодішня назва Мінсоцу України) від 29.10.92 року № 09-3751, № 1082/3к, № 13-412/308 роз’яснювалося:
«У зв’язку з численними запитами про порядок вирішення грошових вимог осіб, які брали участь у роботах в зоні відчуження в 1986 — 1987 роках, Міністерство праці України, Міністерство України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС і Міністерство фінансів України роз’яснюють:
Вирішення грошових вимог осіб, які в 1986 — 1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження і їм не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів, повинно проводитись відповідно до чинного законодавства України.
Зазначені витрати здійснюються за рахунок власних коштів підприємства (організації) і компенсації з державного бюджету не підлягають».
Здавалося б все зрозуміло, є нормативно встановлені розміри підвищеної заробітної плати, і якщо були порушення, то потрібно заробітну плату перерахувати, але які це нормативи, де вони оприлюднені, як їх застосовувати?
Сотні тисяч ліквідаторів зверталися до всіх контролюючих органів з проханням, вимогою надати завірені копії відповідних нормативних актів.
Здавалося б все зрозуміло, є нормативно встановлені розміри підвищеної заробітної плати, і якщо були порушення, то потрібно заробітну плату перерахувати, але які це нормативи, де вони оприлюднені, як їх застосовувати?
Сотні тисяч ліквідаторів зверталися до всіх контролюючих органів з проханням, вимогою надати завірені копії відповідних нормативних актів.
І якщо саму постанову № 207-7 вдалося знайти в архівах, то роз’яснення до цієї постанови Держкомпраці УРСР від 14.07.1986 року № 81с, ніде знайти не вдалося – вони були знищені через три роки, так і не будучи розсекреченими.
А це дуже важливе роз’яснення для нарахування заробітної плати ліквідаторам, яке визначало, що оплаті підлягав весь час знаходження ліквідаторів аварії в зонах небезпеки. Саме це роз’яснення вимагало сплачувати весь час знаходження ліквідатора в зоні небезпеки, а не ті 6 годин, які йому ставили «для галочки».
Листом від 24.04.1997 року № 06-1635 «Про оплату праці громадян, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження у 1986 – 1990 роках» теж Міністерство праці України відмахнулося від ліквідаторів, вказавши, що постанова Ради міністрів Української РСР від 10.06.1986 року та роз’яснення до цієї постанови Держкомпраці Української РСР від 14.07.1986 року № 81 були надіслані всім міністерствам і відомствам, облвиконкомам для доведення до підвідомчих підприємств, тому оприлюднювати ці роз’яснення немає потреби.
Що це, як не відверте знущання з інвалідів – ліквідаторів? – всім відомо, що постанова № 207-7 була з грифом секретно, як і роз’яснення № 81с, так яким чином підприємства, більшість з яких не мало навіть 1 відділів (по роботі з секретними документами) могло використовувати цю постанову та роз’яснення в своїй роботі?
А навіть ті підприємства, які мали 1 відділ, але не виробляли секретну продукцію, тому їх бухгалтери не мали допуску до секретних нормативів, як вони могли використовувати ці нормативи?
Знущання, неприкрите знущання з ліквідаторів.
Більше того, в усіх подальших роз’ясненнях перейменованого Міністерства праці України, вже були відсутні навіть натяки на ці нормативні документи.
А це дуже важливе роз’яснення для нарахування заробітної плати ліквідаторам, яке визначало, що оплаті підлягав весь час знаходження ліквідаторів аварії в зонах небезпеки. Саме це роз’яснення вимагало сплачувати весь час знаходження ліквідатора в зоні небезпеки, а не ті 6 годин, які йому ставили «для галочки».
Листом від 24.04.1997 року № 06-1635 «Про оплату праці громадян, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження у 1986 – 1990 роках» теж Міністерство праці України відмахнулося від ліквідаторів, вказавши, що постанова Ради міністрів Української РСР від 10.06.1986 року та роз’яснення до цієї постанови Держкомпраці Української РСР від 14.07.1986 року № 81 були надіслані всім міністерствам і відомствам, облвиконкомам для доведення до підвідомчих підприємств, тому оприлюднювати ці роз’яснення немає потреби.
Що це, як не відверте знущання з інвалідів – ліквідаторів? – всім відомо, що постанова № 207-7 була з грифом секретно, як і роз’яснення № 81с, так яким чином підприємства, більшість з яких не мало навіть 1 відділів (по роботі з секретними документами) могло використовувати цю постанову та роз’яснення в своїй роботі?
А навіть ті підприємства, які мали 1 відділ, але не виробляли секретну продукцію, тому їх бухгалтери не мали допуску до секретних нормативів, як вони могли використовувати ці нормативи?
Знущання, неприкрите знущання з ліквідаторів.
Більше того, в усіх подальших роз’ясненнях перейменованого Міністерства праці України, вже були відсутні навіть натяки на ці нормативні документи.
Ще ганебніша ситуація з визначенням зон небезпеки.
Станом на сьогодення є тільки одна офіційно оприлюднена інформація про рівень переопромінювання під час аварії на Чорнобильській АЕС – «на початку аварії рівень радіації досягав безпосередньо біля Чорнобильської АЕС 10-15 мілірентгенів на годину (Радянська Україна, 1986 р., 11.05, № 107 (19612), «Про поліпшення радіаційної обстановки у 30-кілометровій зоні свідчать такі дані. На межі цієї зони порівняно з піком випромінювання в момент аварії (10-15 мілірентген на годину) на 5 травня радіація зменшилася до двох-трьох мілірентген, а 8 травня знизилася до 0.15 мілірентгена на годину. Рівень радіоактивності у водних резервуарах Києва та області був нормальним в усі моменти» (Радянська Україна, 11.05.1986 р., № 107 (19612). В доповіді СРСР в МАГАТЕ (липень 1986 року) визначається, що рівень радіації в місцях проведення робіт з ліквідації аварії ніде не перевищував 3 мілірентгени на годину, так звідки взялися твердження Мінсоцполітики про те, що підвищеній оплаті підлягають тільки ті ліквідатори, які працювали в умовах переопромінювання вище 5, 20 та 100 мілірентген на годину? Цю радіацію теж «інопланетяни» вже після аварії в 30 кілометрову зону в пригоршнях принесли?
А як оцінювати розсекречені в 2013 – 2016 роках документи КДБ Української РСР, наприклад Тимчасові рівні допустимого радіоактивного забруднення від 12.06.1986 року № 129-254ДСП, за підписом Головного санітарного лікаря СРСР, які стверджують, що зони небезпеки залежали від рівня забруднення шкіри ліквідатора, і якщо цей рівень був вище 2 мілірентген на годину, то така зона була 3 зоною небезпеки, і оплата за весь час знаходження в ній повинна була бути 5 кратною? І якщо й існував норматив про 100 мілірентген на годину, то тільки для зовнішнього захисту, коли на шкірі ліквідатора рівень радіації був менший 2 мілірентген.
І останнє, вже навіть в книжках наводяться розсекречені данні Міноборони СРСР, які встановлюють, що твердження влади про відсутність в атмосфері в 30 зоні корпускулярного випромінювання (альфа, бета) не відповідає дійсності, і останній потужній викид бета – часток стався не 2 травня 1986 року, як офіційно повідомлялося, а 26 серпня 1986 року, а Мінсоц України не робить нічого для захисту інвалідів ЧАЕС, яким із-за занижених коефіцієнтів зон небезпеки не сплачують зароблену пенсію.
Є ще багато прикладів, коли Мінсоц України несе нісенітницю, розповсюджує відверту брехню, тільки для того, щоб не платити ліквідаторам зароблену ними державну пенсію. Не платити всупереч усім нормативним актам 1986 року… і здоровому глузду.
Чи потрібно таке міністерство інвалідам – ліквідаторам Чорнобильської катастрофи? – ми вважаємо що ні …
Учасник ліквідації
аварії на Чорнобильській АЕС
(квітень — травень 1986 року) –
Заступник голови правління
ВГО «Всеукраїнське об’єднання
Ветеранів Чорнобиля»
Віктор Гайдак
P.S. Це та інші питання: в тому числі щодо вшанування 26 квітня ходою пам’яті наших побратимів, яких вже немає поруч, з запрошенням всіх небайдужих до наших проблем, буде обговорено на з’їзді, про місце та дату проведення якого буде повідомлено Оргкомітетом найближчим часом.
ДЖЕРЕЛО:
Станом на сьогодення є тільки одна офіційно оприлюднена інформація про рівень переопромінювання під час аварії на Чорнобильській АЕС – «на початку аварії рівень радіації досягав безпосередньо біля Чорнобильської АЕС 10-15 мілірентгенів на годину (Радянська Україна, 1986 р., 11.05, № 107 (19612), «Про поліпшення радіаційної обстановки у 30-кілометровій зоні свідчать такі дані. На межі цієї зони порівняно з піком випромінювання в момент аварії (10-15 мілірентген на годину) на 5 травня радіація зменшилася до двох-трьох мілірентген, а 8 травня знизилася до 0.15 мілірентгена на годину. Рівень радіоактивності у водних резервуарах Києва та області був нормальним в усі моменти» (Радянська Україна, 11.05.1986 р., № 107 (19612). В доповіді СРСР в МАГАТЕ (липень 1986 року) визначається, що рівень радіації в місцях проведення робіт з ліквідації аварії ніде не перевищував 3 мілірентгени на годину, так звідки взялися твердження Мінсоцполітики про те, що підвищеній оплаті підлягають тільки ті ліквідатори, які працювали в умовах переопромінювання вище 5, 20 та 100 мілірентген на годину? Цю радіацію теж «інопланетяни» вже після аварії в 30 кілометрову зону в пригоршнях принесли?
А як оцінювати розсекречені в 2013 – 2016 роках документи КДБ Української РСР, наприклад Тимчасові рівні допустимого радіоактивного забруднення від 12.06.1986 року № 129-254ДСП, за підписом Головного санітарного лікаря СРСР, які стверджують, що зони небезпеки залежали від рівня забруднення шкіри ліквідатора, і якщо цей рівень був вище 2 мілірентген на годину, то така зона була 3 зоною небезпеки, і оплата за весь час знаходження в ній повинна була бути 5 кратною? І якщо й існував норматив про 100 мілірентген на годину, то тільки для зовнішнього захисту, коли на шкірі ліквідатора рівень радіації був менший 2 мілірентген.
І останнє, вже навіть в книжках наводяться розсекречені данні Міноборони СРСР, які встановлюють, що твердження влади про відсутність в атмосфері в 30 зоні корпускулярного випромінювання (альфа, бета) не відповідає дійсності, і останній потужній викид бета – часток стався не 2 травня 1986 року, як офіційно повідомлялося, а 26 серпня 1986 року, а Мінсоц України не робить нічого для захисту інвалідів ЧАЕС, яким із-за занижених коефіцієнтів зон небезпеки не сплачують зароблену пенсію.
Є ще багато прикладів, коли Мінсоц України несе нісенітницю, розповсюджує відверту брехню, тільки для того, щоб не платити ліквідаторам зароблену ними державну пенсію. Не платити всупереч усім нормативним актам 1986 року… і здоровому глузду.
Чи потрібно таке міністерство інвалідам – ліквідаторам Чорнобильської катастрофи? – ми вважаємо що ні …
Учасник ліквідації
аварії на Чорнобильській АЕС
(квітень — травень 1986 року) –
Заступник голови правління
ВГО «Всеукраїнське об’єднання
Ветеранів Чорнобиля»
Віктор Гайдак
P.S. Це та інші питання: в тому числі щодо вшанування 26 квітня ходою пам’яті наших побратимів, яких вже немає поруч, з запрошенням всіх небайдужих до наших проблем, буде обговорено на з’їзді, про місце та дату проведення якого буде повідомлено Оргкомітетом найближчим часом.
ДЖЕРЕЛО:
Комментариев нет:
Отправить комментарий