Престольне свято у зоні відчуження. ФОТО
Ми звикли розповідати читачам і самим читати про престольні свята у храмах великих міст і маленьких сіл, про торжества у величних соборах і непримітних провінційних церквах. Сьогоднішня розповідь — про престольне свято храму в місці, куди потрапити не так просто і навіть моторошно — церква святого Іллі-пророка у Чорнобилі.
Церкви, присвячені святому пророкові Божому Іллі, як відомо, були найпершими на нашій землі. Полум’яному ревнителю Творця, якого віднесло вогненною колісницею прямо в Небо, присвячували храми, коли ще не було своїх прославлених святих. Свято-Іллінський храм Чорнобиля належить саме до перших найдавніших Ковчегів спасіння на нашій землі. 2 серпня тут відзначають престольне свято, на яке приїздять паломники і колишні чорнобильці.
…Ми минули сталкерські пейзажі із залишеними будинками, арки комунікаційних газових труб, що оплели вулиці, чорного ангела з трубою, піднятою кілька років тому. Цитата з Апокаліпсису Іоанна Богослова тепер височіє тут в прутах чорної арматури. «І затрубив третій янгол, і впала з неба велика зірка, палаючи, як смолоскип, і впала на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій «полин»; І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали від води, бо вона стала гіркою» (Одкр. 8: 10-11).
Авто зупиняється біля храму. Від одного його вигляду охоплює спонтанна радість. Так буває, коли бачиш живе створіння посеред напівмертвого міста. Просторий церковний двір вистелений зеленою травою. Дивляться вгору біло-блакитні склепіння, купол націлений в небо стрілкою компаса, хрест урочисто позолочений променями радісного сонця. Поруч дзвіниця під волошковим дахом. Цей красивий кам’яний храм був побудований на місці згорілого дерев’яного 144 роки тому на кошти, особисто пожертвувані імператором Олександром II. Дізнавшись, що в Чорнобилі на той момент було п’ять синагог і жодного православного храму, цар надіслав емісарів з грошима і подарунками.
— З давніх часів в цьому храмі знаходиться чудотворна ікона Миколая Угодника, святителя Мирлікійського, відома як «Миколай, який зціляє багатьох» (“Никола, исцеляющий многих”). Про неї розповідається у історика Лаврентія Похилевича у виданні 1840 року, хоча прославилася ікона задовго до 18 століття. У безбожні часи на неї кидалися з сокирою святотатці, й самі впали від меча гніву Божого — невдовзі померли. А добрим людям, які врятували ікону від наруги, віддячив сам святитель Миколай, відомий своєю добротою і турботою: їх осель із того часу не торкалася біда і нужда. З тих пір, як ікону повернули до храму, вона його не покидає. Після аварії ікона теж залишалася в покинутій церкві, і сам Миколай Чудотворець явно охороняв її всі 17 років мовчання у цих стінах.
Інша відома ікона Свято-Іллінського храму — Чорнобильський Спас, у якої теж своя особлива історія.— Ця ікона, можна сказати, пішла з народу, — розповідає настоятель Свято-Іллінського храму протоієрей Миколай Якушин. — Люди пережили трагедію, яких не знала історія. Багато хворіли, спочатку була величезна паніка. Люди потребували підтримки, тепла.
… Після Літургії народ, за звичаєм, розсідається на свіжому повітрі за столами з видом на дзвони і куполи, ласуючи рибкою з Прип’яті та поліськими грибами. Жоден найбагатший прийом і пишний бенкет не зрівняється з цими простими монастирськими і храмовими трапезами за загальним столом, де всі дружно сидять поруч. У Прип’яті завжди водилося багато риби. Рибний промисел, бджільництво, мисливство та збирання ягід були основним промислом поліщуків-чорнобильців з давніх часів.
Вперше про нього згадується в Іпатіївському літописі «в літо 6699 від створення світу” (1191 р. від Різдва Христового). А Прип’ять, побудоване для атомників, навпаки було наймолодшим містом в околиці. Середній вік його жителів становив близько 30. Місту було всього 17 років, коли в ньому зупинилося життя. У Прип’яті не було жодного храму, але стояв пам’ятник язичницькому богові Прометею, герою давньогрецької міфології, який викрав і приніс людям вогонь. Біля ніг статуї горів вічний вогонь, це, по-суті, був жертовник язичницькому божеству. І тут є над чим замислитися, пам’ятаючи про вогонь, що вирвався з жерла реактора 26 квітня 1986 року і зробив місто мертвим назавжди. Символи несуть інформацію і енергію, що сполучає їх з конкретною силою, якій вони належать. І якщо люди цього не розуміють, тим гірше для них. Адже впливу символіки і її наслідків для світу, не захищеного Божою благодаттю, на жаль, не відміниш.І тут важливе одне велике знамення, явлене в Чорнобилі в пору бурхливого розвитку в ньому атомної енергетики. Розповів нам про нього отець Миколай:
— Свідки і очевидці події потім згадували, що сталося це рівно за десять років до аварії 26 квітня 1976 року. День у день. Тобто вважайте, 40 років тому Господь явив знак. Про наближення трагедії попередила сама Цариця Небесна. У той час навіть у місцевій газеті “Прапор перемоги” була замітка про це під назвою “Вигадки церковників”. Про те, що в небі з’явилася незвичайна хмара, і церковники стверджують, що це було явлення Богородиці. Однак це була не просто хмара.Витлумачено явище було так, що слід очікувати неврожайного посушливого літа. І тільки через роки, вже після аварії, стало зрозуміло, до чого було це видіння. Деякі люди знайшли і підібрали полин, що впав із неба. А рівно через десять років сталася аварія. Але тоді таке творилося, що нікому в голову не прийшло, що між цими подіями є зв’язок. Тільки набагато пізніше люди згадали і почали усвідомлювати, що це був знак. Але тоді його ніхто не зрозумів.
Про знамення і чудеса, явлені в Чорнобилі, краще за всіх знає отець-настоятель храму на честь святого пророка Іллі. Батюшка відроджував і повертав храм від запустіння, він один підняв хрест великої ваги на купол храму.—— — Чорнобиль — страшна біда і випробування. І, в той же час, — це земля Одкровення. Мітка «третьої зірки». Край — під заступництвом великого вогняного пророка Іллі. Храм, благословенний Самою Царицею Небесною. Місце, обране від початку. Воно завжди на лінії вогню, і недарма в 2015 році Чорнобиль знову палахкотів. Очевидно, це той епізод Апокаліпсису, де містичне проривається в реальне. Саме тут Господь підняв Свій великий щит — Чорнобильський Спас. Ця ікона — божественне послання, що демонструє, як Господь наблизився до нас у страшній біді. Ікона-розрада, ікона-обіцянка: «Я з вами!» Живі біля Господа — на одній дошці, в цілісному полі, в єдиному просторі — як ніколи до цього. Нездоланна межа перейдена не тільки на іконі. Христос ступив до нас через портал “Чорнобиль”. Господь із нами!
…Ми минули сталкерські пейзажі із залишеними будинками, арки комунікаційних газових труб, що оплели вулиці, чорного ангела з трубою, піднятою кілька років тому. Цитата з Апокаліпсису Іоанна Богослова тепер височіє тут в прутах чорної арматури. «І затрубив третій янгол, і впала з неба велика зірка, палаючи, як смолоскип, і впала на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій «полин»; І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали від води, бо вона стала гіркою» (Одкр. 8: 10-11).
Авто зупиняється біля храму. Від одного його вигляду охоплює спонтанна радість. Так буває, коли бачиш живе створіння посеред напівмертвого міста. Просторий церковний двір вистелений зеленою травою. Дивляться вгору біло-блакитні склепіння, купол націлений в небо стрілкою компаса, хрест урочисто позолочений променями радісного сонця. Поруч дзвіниця під волошковим дахом. Цей красивий кам’яний храм був побудований на місці згорілого дерев’яного 144 роки тому на кошти, особисто пожертвувані імператором Олександром II. Дізнавшись, що в Чорнобилі на той момент було п’ять синагог і жодного православного храму, цар надіслав емісарів з грошима і подарунками.
— Свідки і очевидці події потім згадували, що сталося це рівно за десять років до аварії 26 квітня 1976 року. День у день. Тобто вважайте, 40 років тому Господь явив знак. Про наближення трагедії попередила сама Цариця Небесна. У той час навіть у місцевій газеті “Прапор перемоги” була замітка про це під назвою “Вигадки церковників”. Про те, що в небі з’явилася незвичайна хмара, і церковники стверджують, що це було явлення Богородиці. Однак це була не просто хмара.Витлумачено явище було так, що слід очікувати неврожайного посушливого літа. І тільки через роки, вже після аварії, стало зрозуміло, до чого було це видіння. Деякі люди знайшли і підібрали полин, що впав із неба. А рівно через десять років сталася аварія. Але тоді таке творилося, що нікому в голову не прийшло, що між цими подіями є зв’язок. Тільки набагато пізніше люди згадали і почали усвідомлювати, що це був знак. Але тоді його ніхто не зрозумів.
ПО ВЫХОДНЫМ И ПРАЗДНИКАМ БЛОГ НЕ ОБНОВЛЯЕТСЯ
Комментариев нет:
Отправить комментарий